Для більшості українців, що є приналежними до старшого та середнього вікового покоління, революція гідності стала певним шоком і навіть переворотом у їх свідомості. В Україні завжди були люди, невдоволені діями влади, але ці люди не були здатні на перевороти. Першим дзвіночком того, що попереду грядуть великі зміни, стала т.зв. помаранчева революція. Її результати багатьох дуже розчарували, але не змогли убити розуміння того, що без змін нову країну не збудувати. І хоча зміни ці будуть проходити болісно і з помилками у вигляді «любих друзів», але вони однаково потрібні.
Важко недооцінити роль революцій у ході світової історії. Так само важко переоцінити значення революції гідності в новітній історії України, в історії становлення її справжньої незалежності, державності і свободи. Як і кожний подібний переворот, вона не могла обійтися без людських жертв. Але все одно дуже шкода, що цією жертвою стала квітуча українська молодь. Молоді люди, переважна більшість з яких були народжені вже у незалежній Україні, ціною свого життя та здоров’я показали, що найвищою цінністю людини є свобода.
Ця революція гідності виховний захід для багатьох наступних поколінь. Ми, сучасники тих, життя яких трагічно обірвалося на столичному майдані, до цих пір не можемо зрозуміти, як жили поряд з цими людьми і не бачили їх великого серця. Як ми не розуміли того, наскільки патріотичні у них були думки, як не знали того, наскільки щиро вони люблять Україну. Віддати своє життя за людей, за нині живущих і за ще ненароджених українців – це велика жертва, яка повинна бути гідно оцінена сучасниками і пошанована нащадками. І не так принципово сьогодні те, чи розуміли ці активні учасники київських подій в той критичний момент, що наражають своє життя на смертельну небезпеку. Ще тільки їдучи до Києва з усіх кінців нашої великої країни, вони вже тоді чітко усвідомлювали те, чого вони туди їдуть і за що будуть стояти.
Революція гідності стала своєрідним показником якості сьогоднішнього українського суспільства. Українці показали, що вони не потребують «царьків», відірваних від реальності і прагнучих добитися влади лишень заради власного збагачення. Вони не довіряють політикам, котрі ховають своє гниле нутро за ніби то патріотичними і багатозначними гаслами. Тепер вони будуть наймати їх як менеджерів, що повинні професійно керувати державою, працюючи на покращення якості життя сьогоднішніх жителів, на високий соціальний рівень країни у майбутньому, на її міжнародний авторитет.
